Один день у сідлі.

Місце проведення: с. Кваси Закарпатської області, осінь 2006 року

Міжсезоння — в горах найкращий час для прогулянок верхи. Наприкінці осені коні та їх господарі вже звільнилися від обов’язкових робіт — повернулися з полонин, закінчили збір врожаю, заготовили дрова та сіно, тож тепер охоче пускаються в мандри… Закарпатське село Кваси якнайкраще відповідало нашому наміру вибратися на вік-енд конями в Карпати.
   На подвір’ї нового відпочинкового комплексу нас зустрічають коник Йон, кобилка Каштанка, їхній господар Павло Капчук і голова Квасівського туристичного об’єднання (він же — сільський голова) Василь Дімич. Знайомимося і обираємо маршрут.

Таке враження, що про верхову їзду довколишніми горами пан Дімич може розповідати безупинно. Вже через п’ять хвилин чуємося цілковито отетерілими: куди ж податись?.. У нас є лише один день, навіть не цілий день, бо тепер у горах темніє ще до п’ятої пополудні…

Назвався вершником — встромляй ноги в стремена. Але перед тим прослухай інструктаж з техніки безпеки керування коником на гірських схилах. Переповідати не будемо — звертайтеся до Василя Дімича. Відзначимо лише, що клунок у сідлі ніколи не підкорить не те що двотисячників, але й найменшу гору. Отже, вершник повинен триматися на шенкелях* і узгоджувати свої рухи з рухами тварини. Особливо важливо допомагати конику на підйомах і спусках — відповідно переносити вагу свого тіла вперед чи назад, посилати тварину не прямо, а траверсом тощо.

Шлях на полонину Браїлку (974 м) виявляється не надто складним. Через міст, де Тростянець вливається в Тису, утворюючи каскад невеликих водоспадів, виходимо на підйом. Долаємо його і повертаємо ліворуч до сільського магазина...

Коли дві третини схилу залишаються позаду, зупиняємося, щоб роздивитися довкола. Краса! Просто перед нами верхи гори Стара (1471 м) та Малої Близниці (1586 м). Стара вже вкрита снігом, а це так контрастує з рештками осені у квасівській долині...

Гори обступають Кваси звідусіль — село неначе ховається на дні великої чаші. Принаймні саме так це виглядає з полонини Браїлка. Зупиняємося, влаштовуємо короткий перепочинок собі і коням. Тварини одразу ж беруться пастися, а ми чимдуж розтираємо м’язи ніг. Година двадцять у сідлі. Коліна, м’язи та сухожилля стегон «гудуть». Невелика гімнастична розминка — і знову на коней. Повернутися верхи, а не пішки — питання принципу…

Прес-тур організував всеукраїнський туристичний журнал «Карпати.Туризм.Відпочинок» Фото